Відповідно до статті 14 Закону України “Про виконавче провадження” роботодавець не є учасником виконавчого провадження. Він не може ознайомитися з матеріалами провадження чи оскаржити дії виконавця. Фактично участь роботодавця у провадженні зводиться до необхідності виконувати вимоги виконавця та Закону України “Про виконавче провадження”.
Роботодавець починає відрахування із заробітної плати боржника на підставі постанови приватного, або державного виконавця, чи безпосередньо на підставі рішення суду про стягнення періодичних платежів.

У стягувачів за періодичними платежами є вибір, пред’явити виконавчий документ одразу на підприємство, чи виконавцю, який зобов’язуватиме підприємство проводити відрахування. Наша вам порада, якщо боржник не чинить опір сплаті аліментів, краще уникати звернення до виконавця.
Якщо йдеться не про аліменти, а про звичайне стягнення коштів, то примусове утримання із заробітної плати відбувається лише на підставі постанови виконавця. Така постанова виноситься у трьох випадках:

– якщо борг не перевищує 5 мінімальних заробітних плат;
– якщо у боржника нічого немає, крім заробітної плати;
– за письмовою заявою стягувача.

Ви напевно здогадалися, що в більшості випадків саме письмова заява стягувача є підставою для винесення постанови.
Найчастіше, за більшістю виконавчих документів про стягнення коштів (не періодичних платежів) із заробітної плати боржника на погашення боргу роботодавець повинен відраховувати 20%.
Звідки виконавець знає, що боржник працює? Справа в тому, що між виконавцем та органами Державної фіскальної служби України та Пенсійного фонду України функціонує електронний обмін документами. І інформацію про роботу, пенсію виконавець отримує досить швидко.

Виконавець виносить постанову та надсилає її роботодавцю. Що має зробити роботодавець?

Звичайно ж, прийняти постанову, проводити утримання, у той час коли підприємство платить заробітну плату, щомісяця подавати виконавцю звіт про утримання. Скажемо відверто на практиці, останнє мало хто виконує.

Якщо утримання припиняються, то роботодавець повинен протягом 3-х днів повідомити про це виконавця та направити звіт. У повідомленні слід зазначити причину, чому виплати припинено, наприклад, “працівник звільнився”. Закон України “Про виконавче провадження” також просить вказувати місце нової роботи боржника, якщо про це йому звичайно відомо.
Часто виникає питання, як бути роботодавцю, якщо на підприємство виконавці надсилають декілька постанов на відрахування 20% (3-5 постанов), адже за Законом України “Про виконавче провадження” максимальна сума відрахування не повинна перевищувати 50%.
Нормативно, така ситуація не врегульована. Практичним шляхом було визначено декілька шляхів її вирішення. Давайте розглянемо на прикладі.

Припустимо, що роботодавцю надійшло 4 постанови про відрахування 20%. Якщо всі відсотки скласти, виходить 80% (нагадаємо, максимум може бути 50%). Як вчинити роботодавцю?

1) Виконати всі постанови. Вимоги виконавця обов’язкові на всій території України. Якщо боржник не згоден з цим, він може оскаржити дії виконавця чи виконавців.

2) Виконати постанови у порядку надходження. По перших двох відраховувати 20%, по третій – 10%, а четверту взагалі повернути без виконання. І тут роботодавець може посилатися на Закон України “Про виконавче провадження”.

3) Прийняти всі чотири постанови, утримувати із заробітної плати 50% і ділити на чотири провадження. Таким чином, по кожній постанові буде перераховано 12,5%. На наш погляд, цей варіант найбільш справедливий, хоча на життя мають права всі три варіанти.

Що загрожує роботодавцю, якщо він не виконуватиме покладених законом на нього обов’язків? На практиці роботодавці, рідко надсилають щомісячні звіти, на це виконавці найчастіше заплющують очі, але якщо роботодавець без пояснень ігноруватиме постанову виконавця і не здійснюватиме відрахуваня, виконавець може скласти протокол про адміністративне правопорушення, і направити матеріали до суду.

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *