Винагорода приватного виконавця буває двох видів: основна і додаткова.

Основна винагорода.

Основна винагорода приватного виконавця як і виконавчий збір державного виконавця становить 10% і стягується аналогічно. На практиці часто виникають суперечки з якої суми її розраховувати: із загальної суми стягнення за виконавчим документом, або з суми коштів, яку реально стягнув приватний виконавець.

Чому виникають суперечки з цього приводу?

У статті 45 Закону України “Про виконавче провадження” зазначено, що виконавчий збір (основна винагорода) стягується в розмірі 10% від фактично стягнутої суми.

Стягнення основної винагороди оформляється постановою. У постанові вказується розмір основної винагороди – 10% від суми стягнення. Така постанова є виконавчим документом.

Трапляються випадки, коли боржники після відкриття виконавчого провадження домовляються зі стягувачами про погашення заборгованості поза межами виконавчого провадження, щоб не сплачувати основну винагороду.

В таких випадках приватні виконавці закривають виконавчі провадження та пред’являють постанови про стягнення основної винагороди колегам.

Додаткова винагорода.

Додаткова винагорода сплачується стягувачем (кредитором) за взаємною згодою з приватним виконавцем. Згода оформлюється письмовим договором. Розмір винагороди може бути будь-який. Це може бути фіксована сума, винагорода може розраховуватися за обумовленою формулою. Оплачувати додаткову винагороду можна в будь-який час: перед відкриттям провадження, в ході виконавчого провадження, або після отримання стягувачем реальних коштів.

Додаткова винагорода не є обов’язковою. Приватний виконавець зобов’язаний прийняти в роботу виконавчий документ без додаткової винагороди.